РОЗДІЛ І
ТЕОРЕТИЧНЕ ОБГРУНТУВАННЯ ДОСВІДУ
Творчість – це позитивно спрямована діяльність, феномен якої завжди
привертав увагу дослідників як найважливіший компонент соціальної культури. У Філософському словнику дається таке визначення творчості:
«Творчість – процес людської діяльності, що створює якісно нові
матеріальні і духовні цінності»[17]. Звідси виходить, що лише завдяки творчій
діяльності людей можливий розвиток науки, техніки, мистецтва, освіти,
державності і всього іншого. Саме завдяки творчості можливий будь-який прогрес.
Одним із перших авторів теорії творчості був С. О.
Грузенберг. Глибоке дослідження особливостей творчої діяльності,
умов формування творчої особистості почалося на межі ХІХ –ХХ століть.
Дослідженням даних проблем займались Г. Я. Буш, О. М. Леонтьєв, К.С. Пігров,
Я.О. Пономарьов, С.Л. Рубінштейн, О.К.Тихомиров, П.Я.Якобсон, Л.В.Яценко. Це питання розглядали В.І. Андрєєв,
І.С.Волощук, В.О. Моляко та. ін. Психолог А. Г. Спіркін розглядає творчість як
«…мислительну і практичну діяльність, результатом якої є створення
оригінальних, неповторних цінностей, встановлення нових фактів, властивостей,
закономірностей, а також методів дослідження і перетворення матеріального світу
та духовної культури...»[13]. Як бачимо, дане визначення творчості вже прямо стосується вищого(творчого)
рівня пізнавальної та наукової діяльності. «Творчість, – пише
М. М. Амосов, – це створення нових моделей та втілення їх
через функціональну активність в матеріальні речі або ж у матеріальні моделі -
книги, малюнки і т.і.» [1].
У сучасних умовах гуманізації й демократизації навчального процесу як
ніколи актуальні дидактичні заповіді В.Сухомлинського. У книзі «Сто порад
учителеві» він писав: «Немає абстрактного учня. Мистецтво й майстерність
навчання і виховання полягає в тому, щоб розкривати сили й можливості кожної
дитини, дати їй радість успіху в розумовій праці...»[14].
Вважаю, що завдання вчителя – допомогти учневі знайти себе в житті: створити сприятливі умови
для розкриття творчого потенціалу, закладеного в ньому природою. ( Додаток 3)
Теоретичну базу досвіду становлять положення, що ґрунтуються на ідеях
особистісно зорієнтованого навчання (А.Фасоля, О.Савченко, Подмазін), інтерактивного
навчання (О. Пометун, Л. Пироженко), комп’ютерних (інформаційних) технологій
(А. Єршов, А. Алексюк, В. Бондар, О. Пєхота, О.Савченко, П. Сікорський та інші
науковці). (Додаток 4).